Я прийшов в гештальт із джазу. Це сильно вплинуло на мою стилістику як терапевта.

Я присвятив 20 років життя творчості, викладанню, та грі на барабанах. А коли в 2019 році почав вести перших клієнтів в терапії, то помітив, що гештальт-терапія і джаз дуже схожі. Це як спільна імпровізація двох різних життєвих досвідів. Ніби джаз-сейшен, на якому двоє незнайомців домовились спробувати зіграти разом.

Луї Армстронг якось сказав, що джаз – це музика вільних людей. Отже Я і Ти – ми є вільні в своєму прояві. Інколи співзвучні, інколи незграбно сповнені дисонансів, ми гратимемо в різних темпах, але сповнені надії – ми все одно будемо шукати те спільне заради чого ми тут: точки дотику, точки зустрічі, контакту.

І попри всі дисонанси я зберігатиму віру, що кожна наша зустріч має сенс і цінність. Хвилююча, спокіна, сумна, агресивна, чутлива, весела, зваблююча, щемка, гірка… жива.

Я запрошую тебе в терапію.

Давай зіграємо наш джаз!

В терапії своєю задачею вважаю допомогти клієнтам розкрити власну унікальність та автентичність. Це значно розширює обмін з середовищем і розвиває репертуар прояву себе у відносинах. Бо саме у відносинах, я вважаю, ми здатні закривати найважливіші потреби.

Моя робота сповнена метафорами та експериментами. Найчастіше використовую діалогову і польову парадигми.