Я думаю, що якщо хтось візьме один
свій сон і зробить над ним усю роботу, −
це буде вся терапія, яка йому потрібна.
Ф. Перлз
З давніх-давен люди цікавилися сновидіннями. Деякі цивілізації вважали їх дорогою до богів. Філософи й вчені різних епох намагалися розкрити таємничу природу снів, і дотепер вони залишаються предметом постійних досліджень, адже історія має свідчення того, що сни були джерелом натхнення для наукових відкриттів, творчих шедеврів та винаходів.
За допомогою сновидінь намагалися передбачити майбутнє віщуни всіх часів і народів, зокрема й моя бабця. Давні племена влаштовували мандрівку у світ Духів для отримання чогось нового й важливого для свого розвитку.
Сновидіння називали «королівською дорогою» до несвідомого. Вважалося, що вони ховають якісь пригнічені бажання, а таємницю образів сновидінь, на думку З. Фрейда, треба шукати у сфері інстинктивного психічного життя. К.Юнг припускав, що сновидіння розкривають зміст колективного несвідомого (архетипи) і навіть містять у собі повідомлення з езотеричним змістом. А.Мінделл стверджував, що на сновидіння впливають як повсякденне життя людини, так і розум Творця сновидінь − так само, як на океанські хвилі впливають і вітер, і гравітаційне тяжіння Місяця. Ф. Перлз був переконаний, що сни відображають справжність людини, допомагають «прокинутися від жахіття свого існування» і вказують шлях до гармонійної цілісності. А можливо, сон – це бажання, яке ваше серце загадує, коли ви міцно спите…
Сучасна ж наука стверджує, що сон – це сукупність складних механізмів, націлених на відновлення фізіологічного функціонування організму, а процес сновидіння є важливою частиною самоорганізації психіки. У другій половині минулого століття з появою технічної можливості досліджувати біоелектричну активність головного мозку (ЕЕГ – електроенцефалограма), м’язів (ЕМГ – електроміограма) та очей (ЕОГ – електроокулограма) сформувалися сучасні погляди на природу сну. Виявили фази сну: повільний (ортодоксальний) сон без швидких рухів очей і швидкий (парадоксальний) сон зі швидкими рухами очей, що представляє собою фазу сновидінь.
Вчені, які досліджують це питання, вважають, що сон – це фізіологічний періодичний стан організму людини, що характеризується зниженням або припиненням рухової активності, функції аналізаторів, контакту з навколишнім середовищем та відключенням свідомості; це сукупність складних механізмів, націлених на відновлення фізіологічного функціонування організму, а процес сновидіння є важливою частиною самоорганізації психіки.
Отже, у процесі сну відбувається нейрофізіологічна релаксація − розслаблення й відновлення активної діяльності організму. Одночасно сновидіння – це активна робота головного мозку: перекодування інформації, «перетравлення» психоемоційних переживань, упорядкування та закріплення нового досвіду на епігенетичному рівні.
Терапевтичний ефект сновидінь очевидний, але тут прихована «погана» новина: якщо сновидіння відбувається безпосередньо після психотравми, то воно, найімовірніше, призведе до закріплення травматичного досвіду в нейронних мережах. Якщо психотерапевтична робота ведеться гарячими слідами (у день травми), то набагато легше досягти стабільного відновлюваного ефекту. Саме тому психотравму потрібно встигнути опрацювати до першого сну, до того, як досвід закарбується на фізіологічному рівні. Якщо ж сновидіння з’являються безпосередньо за стресовою подією, то надалі вони ж дозволяють «перетравити» травми за допомогою несвідомого тренування в подоланні стресових ситуацій. Насамперед це стосується повторюваних снів, які, на думку Жака Піка, ведуть до «стирання афективної аури навколо слідів, що залишилися в пам’яті від стресової ситуації».
Таким чином, сон і сновидіння виконують травмалітичну (зцілювальну) функцію, тим більше, якщо людина після психотравми отримає кваліфіковану допомогу до першого сну. По суті, сновидіння можна вважати нашими природними психотерапевтами, які «лагодять» пошкоджені нейронні зв’язки.
Часто люди просто переповідають свої сни комусь іншому, і ця проста дія також має терапевтичний ефект: у цей час несвідоме перетворюється на усвідомлюване. А інтерпретація сновидіння за допомогою асоціацій за Фрейдом може дозволити зробити несвідоме більш усвідомленим.
У чому ж полягає саме Гештальт-погляд на сновидіння й роботу з ним?
Сон – це витвір мистецтва, у якому сновидець є творцем, режисером, часто актором і завжди єдиним глядачем свого унікального шедевра. Гештальт-практики не інтерпретують, не користуються сонниками, а з повагою ставляться до Сновидця як до єдиного знавця свого сну. Вони супроводжують і допомагають клієнту отримати доступ до мудрого глибинного знання і відобразити його простим для усвідомлення способом.
З подачі Ф.Перлза гештальт-терапевти найчастіше бачать сновидіння як проєкцію катарсису. Усі персонажі сновидіння – це спроєктовані частини особистості сновидця, які людина не визнає в собі й відкидає як чужі. Тому основні техніки роботи зі снами спрямовані на те, щоб допомогти сновидцю усвідомити й асимілювати ці проєкції, тобто, інтегрувати, привласнити відчужені частини, щоб людина відчувала себе цілісною. Пізніше Ф. Перлз висунув ідею про сон як послання: «Я вважаю, що уві сні ми маємо чітке екзистенційне повідомлення про те, чого нам не вистачає в житті, чого ми уникаємо робити живучи…»
Які ж основні принципи роботи зі сновидіннями в гештальт-підході?
Сон – це змінений стан свідомості (ЗСС), коли внутрішня цензура й способи уникання вимкнені, тому актуалізується матеріал, який ми, зазвичай, обминаємо. Вимкнення внутрішньої цензури – бажаний результат! Саме тепер з’являється можливість «почути» екзистенційне повідомлення про те, «чого нам не вистачає в житті» та повернути свої якості, що були відкинуті.
Один з основних принципів роботи зі сновидіннями полягає в тому, що кожна людина досліджує сни, використовуючи свою унікальну мову й свої способи розуміння/усвідомлення. Лише сам сновидець може інтерпретувати мету послання чи значення сну.
Гештальт розглядає сновидіння різнопланово: сон як проєкція, сон як ретрофлексія, як незавершений гештальт, як інтроєкт, як злиття, тощо. Гештальт-терапевт разом із клієнтом обирають напрям роботи: ставлення клієнта до себе, міжособистісні стосунки, стосунки клієнт-терапевт чи контекст незавершених дій. Та яким би шляхом не пішли терапевт і клієнт, головне − це розуміння потреби клієнта: що він хоче отримати від сну. Саме це визначає стратегію роботи, а отже, і результат. Зі снами працюють індивідуально і в групі, використовуючи групу як резонатор сновидіння. Застосовують різні техніки і прийоми: драматизацію, ампліфікацію, роботу з полярностями, ідентифікацію з образом сну, соматичні асоціації, арттехніки, метафоричні асоціативні карти тощо. Є способи роботи навіть з людьми, які не бачать чи не пам’ятають снів, адже наукою доведено, що всі люди в процесі спання мають парадоксальну фазу сну, фазу сновидінь.
Гештальт-терапія – лише один із підходів до роботи зі сновидіннями, але це метод, який можна використовувати зі всіма видами сновидінь: з нічними жахами; зі снами, що повторюються; що снилися давно, але пам’ятаються й досі; зі снами, яких не пам’ятають; зі снами-візитами тощо.
Мова та мовлення в роботі зі сновидіннями
Переважно ми бачимо сни як картинки, які можуть супроводжуватися звуками, запахами, тактильними відчуттями, думками, емоціями. Існують сновидіння зовсім без візуальних картинок, які залишають тілесний відгук або емоційний присмак. Першим кроком у роботі зі сновидіннями є свідоме відновлення змісту сну в пам’яті і його переказ. Коли людина розповідає свій сон, то користується мовленням, описує сновидіння за допомогою слів, яких часто бракує для передачі повної картини. А тут важливий не текст, а підтекст (Станіславський говорив, що ходимо в театр, щоб сприймати підтекст, текст ми можемо прочитати вдома). Слова й мовлення стають перешкодою на шляху до прихованого послання сну. Чим старанніше сновидець добирає слова та працює над граматичною будовою своєї розповіді, тим більше віддаляється від чуттєвого наповнення сну.
Щоб повернути владу й відповідальність за своє творіння сновидцю, гештальт-терапевти просять клієнта розповідати сон так, ніби він його споглядає саме тут і зараз. Завдання полягає в тому, щоб допомогти сновидцю оживити свій сон у всій його повноті. «Замість аналізу та розтину сновидіння ми хочемо повернути його до життя» (Ф.Перлз). Активізація більшої кількості елементів смислової пам’яті та їх інтенсивність може бути ефективним способом протистояння обмежувальній дії слова. Тому в ході роботи зі сновидінням терапевту вкрай важливо звертати увагу на такі невербальні елементи комунікації, як рухи, міміка, дикція, голос, інтонація, включати всі органи чуття. Використання органів чуття при розповіді сновидіння дає доступ до кожної з емоцій, викликаних тим, що було побачено, почуто, відчуто.
Важливо допомогти клієнту налаштуватися на сон, досягти стану, що максимально схожий на стан під час сну. Насамперед допомагаємо ЗОВНІШНЄ відтворення сну чи його окремого образу (опис сновидіння так, ніби бачить його збоку) перевести на рівень ВНУТРІШНЬОГО відтворення, коли клієнт перевтілюється в образ сновидіння й живе ним. Тоді слова ніби само собою виникають з глибини душі, з’являється відповідна інтонація, ритм, темп, міміка, пантоміміка. Під час сну тіло сновидця було нерухомим. Зараз клієнт може рухатися в просторі, торкатися предметів, отримати зворотний зв’язок від своїх м’язів. Може відновлювати відчуття смаку, запаху, дотиків. Цей досвід збагачує й додає деталі в переживання сновидіння, дозволяє зануритися у власний сон більш глибоко й відчути його.
Тож спочатку пропонуємо розповідати сон від першої особи в теперішньому часі так, ніби людина сновидить саме тут і тепер. Для цього допомагаємо змінити «Я йшла піщаним берегом моря» на «Я йду…», «Сонце сідало за обрій» на «Я бачу, як сонце сідає…».
Далі пропонуємо перевтілитися в образ сну, наприклад, стати морем. Стежимо за тим, щоб використовувалися не лише слова-ознаки, а й слова-дії.
Клієнт говорить: «Я – море зі сну Марії…»
Терапевт запитує: «Яке ти море?»
− Я могутнє, сильне, бурхливе… (ознаки)
− Що ти робиш? Як ти живеш?
− Я підіймаю хвилі й змиваю все на своєму шляху» (дії).
− Покажи, як ти це робиш?
Клієнт зображує тілом те, що відбувається уві сні (рухається, дихає, приймає різні пози, видає звуки тощо), і називає словами свої дії (це я змиваю…поглинаю сміття зі свого берега…), а терапевт підтримує ці прояви й переживання, повторює його слова, рухи, міміку. Таке віддзеркалення допомагає встановити контакт і довіру, зменшити сором’язливість, тобто дати клієнту свободу дій поряд із терапевтом.
Таким чином, коли залучається не лише словесне мовлення, а мова всього тіла, тоді створюються умови для доступу й отримання того екзистенційного послання, яке надсилає нам підсвідомість через сновидіння, щоб відкрити дорогу для привласнення своїх спроєктованих частин, для інтеграції всього потенціалу заради повноцінного життя.
Зустрічатися з мудрістю й глибиною свого внутрішнього світу, привласнювати відокремлені процеси особистості як свого потенціалу, ставати більш цілісною людиною або допомагати це робити іншим є для мене гідною роботою й справжнім щастям!
Автор; Тетяна Момот
Редактор: Георгій Смолін
