Для мене психотерапія – це шлях пізнання себе і можливостей контакту з людьми, зі світом, шлях який робить життя наповненим і вільнішим. Всі ми приносимо у терапію різне – те, що викликає наші страждання, те що на поверхні, що вже неможливо не помітити. Я чую це страждання як крик про допомогу того, що приховано вглибині нас від нас самих і від інших, що довгі роки залишалося непоміченим. І в цьому сенсі ми всі схожі – зцілення наших симптомів відбуваєтсья через зцілення душі, ран нанесених життям, стосунків, які вже сталися і стаються з кожним із нас. Працюю у моноперсональній, діалоговій, польовій парадигмі. Люблю ділог, буття на границі контакту, чутливий до поля, захоплююся тим, як часто експеримент може бути “просуваючим” у роботі з клієнтом.