− Для чого метафора в терапії?
− Розтин покаже.
Метафора − це слово чи вислів, що вживається в переносному значенні, пропонуючи подібність чи аналогію між поняттями. Здатність людини мислити за допомогою метафор і відповідно нестандартно вирішувати завдання життя та діяльності називається метафоричним інтелектом.
Коли ви метафорично висловлюєте думку, то не тільки передаєте зміст свого послання, але й створюєте цілий спектр образів та асоціацій, активізуючи обидві півкулі мозку − як у себе, так і в слухача. Метафори можуть надати імпульс будь-якій вашій фразі, допомогти пояснити складні поняття просто й зрозуміло. Метафоричне мислення є надзвичайно важливою навичкою для покращення комунікації будь-якого типу. Нейролінгвісти називають метафори «потужними конструкторами реальності, які мають здатність визначати дійсність» (М. Джонсон).
Метафора як інструмент використовується в психологічній та психотерапевтичній практиці, у гештальт-терапії зокрема. Згадаймо, як легко пояснити й зрозуміти цикл задоволення потреб за харчовою метафорою Пола Гудмана: преконтакт («дискомфорт у животі, здається, я голодний, хочу їсти»), контактування («десь було яблуко, йду до холодильника, беру яблуко»), контакт («кусаю яблуко, пережовую, смакую, з’їдаю його»), постконтакт («насолоджуюся спогадами про смак яблука, відчуваю ситість»).
Існує загальнокультурний метафоричний ландшафт, що зрозумілий усім чи більшості, також окрім цього, у кожної людини є свій внутрішній метафоричний простір образів та символів. Основна частина психологічного процесу саморозуміння полягає в пошуку індивідуальних метафор, знайомстві зі своїм внутрішнім символічним простором. Хтось своє життя сприймає як боротьбу, інший − як пригоду чи казку, тернистий шлях чи бурхливу річку, чи цирк на дроті… Часто клієнт приходить до психолога без чіткого розуміння, що саме він хоче змінити у своєму житті, або, навпаки, формулює свій запит як діагноз («у мене депресія»). Тоді індивідуальна метафора може стати у великій пригоді для розкриття труднощів і ресурсів, проблем і шляхів їх вирішення. Досліджуючи всі образи клієнта (яка саме боротьба, за кого чи за що? і з ким? чим?), можна допомогти йому краще усвідомити процеси власного життя, зрозуміти свої потреби.
У людині завжди є дві сили: перша – бажання вирішити свою проблему (навіть якщо вона не усвідомлюється, проте душа прагне її вирішити), і друга – опір цьому вирішенню (психотерапевтичній допомозі). Адже це часто супроводжується болісними душевними переживаннями, зустріччю із соромом, провиною, страхом, злістю тощо. Метафори ж дозволяють обійти внутрішні супротиви, подивитись на речі без урахування особистих захистів та жорстких установок і зменшити болісність переживань.
У Гештальті ми приділяємо увагу не лише словам та образам, а більше тому, що приховано за ними. І на питання про сенс метафори в терапії можна відповісти метафорично: «Розтин покаже!» Тобто, дослідження змісту, значення й переживання кожного шару метафоричного образу допомагає підтримати дослідницький процес клієнта, структурувати досвід й інтегрувати його фрагментовані частини в цілісну картину, і як результат «розтину» − допомогти клієнту розширити усвідомлення.
Так-от, пів століття тому на межі художньої творчості й психології виник ефективний інструмент для цілеспрямованого терапевтичного використання метафор у психологічній практиці. Це МАК – метафоричні асоціативні проєктивні карти. У колоді карт із яскравими малюнками приховані можливості, що допомагають людині в символічній формі побачити модель проблеми та її вирішення. МАК схожі на ліхтарик чи збільшувальне скло, за допомогою якого легше розглянути свої реальні мотиви, заповітні бажання та зробити вибір, враховуючи власні цілі та можливості. Карти дозволяють м’яко занурюватися в травми та невдачі, прислухаючись до стану та відчуття тіла.
Я давно люблю працювати з МАК, тож поділюся своїми метафорами про роботу з ними:
• МАК – це своєрідна вудочка, за допомогою якої можна «вивудити» відповіді на свої важливі питання;
• МАК – перекладачі з мови Несвідомого на мову Свідомого;
• МАК – сапери, що нейтралізують міни внутрішнього супротиву й створюють відчуття безпеки, бо людина говорить не про себе й своє життя, а лише описує карту; часто, щоб клієнт був готовий зустрітися з витісненим травматичним досвідом, важливо актуалізувати, дослідити і визнати цінність супротивів та накопичити ресурси, у цьому випадку метафоричні карти також стануть у пригоді;
• МАК – інструмент у руках психолога/психотерапевта; у цьому випадку не так важливі карти, як рівень базової освіти та майстерності фахівця, рівень володіння інструментом.
• МАК – друкована продукція (і це вже не метафора, а пряме значення), яка не ставить діагнози, не ворожить, не вдається до обману й не помиляється, не говорить і не підказує, не передає послання Всесвіту чи вищих сил, нікуди не веде, не дає рецепти тощо.
Але під керівництвом психолога може виконувати різні функції:
– діагностичну – за короткий проміжок часу дозволяє зібрати важливу інформацію про особистість людини й уточнити запит;
– експериментальну – є можливість дослідити життєву ситуацію і поведінку клієнта наочно-символічним способом, розширити його усвідомлення;
– адаптаційну – пошук ресурсів, нових способів дії;
– асимілюючу – опис та проживання здобутого досвіду.
При роботі з МАК поєднуються дві основні стратегії роботи гештальт-терапевта – це робота з внутрішньою феноменологією і робота на межі контакту. Спочатку заглядаємо з клієнтом у його внутрішній світ, відображений у карті, а потім досліджуємо, як все це проявляється в контакті “тут і тепер”. Важливо не тільки, що клієнт розповідає про карту, але і як він це робить, які поточні феномени виникають. Психолог слідкує і за своїми відчуттями поряд з клієнтом під час цієї оповіді, підтримуючи живу енергію контакту. Наприклад, якщо ви працюєте з тілесним симптомом, то можете попросити клієнта вибрати карту, що схожа на його симптом, для актуалізації внутрішньої феноменології, а далі йти за власним інтересом, формулюючи запитання в “тут і зараз”.
Для гештальтиста при цьому важливо бути «тупим і ледачим», тобто цікавитись/запитувати й чути відповіді, мовчати й витримувати паузи, не робити нічого за клієнта. Пам’ятати, що клієнт завжди має рацію, бо лише він знає, що він бачить і описує на карті. А ще необхідно бути уважним до своїх власних «тарганів», щоб їх «не пересаджувати» в голову клієнта. Важливо усвідомлювати, що, дивлячись на одну карту, клієнт «ловить» свої проєкції, а терапевт − свої. Уміння відділяти «своє» від «клієнтського» − необхідна професійна навичка.
А зараз пропоную вам вправу, що схожа на роботу з картами.
Погляньте навколо себе і виберіть предмет, за який «зачепився» ваш погляд. Опишіть цей предмет уголос або на папері: Який він зовні? Яке його призначення й функції? А що ще він (чи ним) можна робити? Які дефіцити відчуваються, коли цього предмета немає?
А тепер подумайте, як це все про вас і вашу ситуацію чи життя в цілому?
Які враження?
Подібні вправи можна легко генерувати, маючи метафоричні карти під рукою та навички роботи з ними. Адже МАК зараз дуже багато на будь-який смак: універсальні і тематичні, мальовані і фотографічні, чорно-білі і кольорові, абстрактні і реалістичні, зі словами/фразами і без. З їх допомогою можна працювати індивідуально і в групі, з дітьми і дорослими, із запитами самопізнання й реалізації, з проблемами в стосунках і конфліктами, травмами й пошуком ресурсів та багато ін.
Я познайомилась із МАК ще задовго до знайомства з Гештальтом і захоплено використовувала їх як ігри для сімейного та дружнього дозвілля. А працювати стала тільки тоді, коли почала навчатися на гештальт-терапевта: спочатку під супервізією на інтенсивах і конференціях, далі у своїх терапевтичних групах та індивідуально з клієнтами. Гештальт-терапія – інтегративний метод, у якому легко адаптувати різні інструменти, і метафоричні карти не виняток. З власного ж досвіду можу сказати, що, перш ніж працювати з МАК, важливо спочатку оволодіти філософією та принципами Гештальту і хоча б частково відчути себе гештальтистом. А знайомитися з метафоричними картами й перевіряти їх роботу на собі, здобуваючи власний клієнтський досвід, ніколи не рано!
Сподіваюся, що мої метафори та роздуми про МАК допоможуть колегам-психологам вибрати й уподобати метафоричні карти як яскравий дієвий інструмент психологічної допомоги, що підвищить професійність і розширить можливості групової та індивідуальної роботи. «Мова несвідомого – це образи та символи. То чому б не говорити з несвідомим його рідною мовою?» (М. Еріксон). Таким чином можна розширювати усвідомлення як свої, так і клієнтські.
Автор: Тетяна Момот
Редактор: Георгій Смолін